Солеварня «Саліна», Стебник
Місце, з якого почався Стебник: сіль тут варили століттями, а за Австрії «Саліна» була серцем міста.
Стебник виріс на солі. Місто вперше згадується 1433 року як Іздебник, і весь його давній добробут тримався на соляних джерелах: розсіл виварювали у величезних чанах, а готову сіль везли торговими шляхами.
Розквіт солеварні припав на австрійські часи: «Саліна» була державним промислом, довкола якого жило пів міста. Збереглася будівля колишнього заводоуправління — німий свідок епохи.
У XX столітті місто змінило профіль: з 1946 року тут розробляли Стебницьке родовище калійних солей — одне з найбільших в Україні.
Оглядати промислову спадщину найкраще ззовні — це не музей, а живий шматок міської історії.
Стебницька «Саліна» — молодша сестра дрогобицької солеварні: сіль тут виварювали з підземної ропи століттями, і саме соляний промисел дав початок місту. Пізніше Стебник став центром видобутку калійних солей — добрив, які звідси везли на пів Європи.
Комплекс старої солеварні зберіг автентичні споруди і дух промислу: дерев'яні конструкції, чани, соляні склади. Це менш відвідуване місце, ніж дрогобицька варниця, — і тому тут легше відчути непарадну, робочу історію соляного краю.
Стебник лежить між Дрогобичем і Трускавцем — «Саліна» чудово вписується у маршрут дня між двома містами.
